З погляду біології, кішка належить до сімейства хижаків а хижаки мають білково-жировий обмін речовин. Таким чином, у її раціоні мають бути не лише протеїни, а й ліпіди. Жири є транспортом для вітамінів, джерелом незамінних жирних кислот, дають багато енергії – вдвічі більше, ніж білки.

 

При зміні раціону на видотипове власники часто помічають, що кішка значно схудла, а її шерсть перестала блищати. Буває, що вихованець вперто лиже лапи без видимих ​​причин. Найчастіше така поведінка зустрічається у собак, але й серед кішок не рідкість.

 

Власник думає, що якщо вихованець худне, потрібно збільшити розмір порції. Так він і робить, проте кішка все одно не наїдається і не набирає ваги. Проблема може бути зовсім не в кількості м'яса, а в недостатній його жирності.

 

Знежирені раціони, наприклад, куряча грудка, змушують кішку отримувати необхідну енергію виключно з протеїнів. Сам процес отримання калорій з білка набагато складніше, на нього витрачається набагато більше ресурсів. Крім того, у процесі розщеплення протеїнів утворюються такі побічні продукти, як аміак та сечовина. Ці відходи виводяться із сечею та калом, у їхньому метаболізмі беруть участь нирки та печінка. Вимушене споживання енергії лише з білка змушує органи кішки працювати з перевантаженням.

 

Не варто думати, що чим більше жиру, тим краще. Якщо жирів у раціоні занадто багато, кішка недоотримуватиме протеїни та вітаміни, а калорій у її їжі буде, навпаки, занадто багато.

Жирність раціона кішки

ТО СКІЛЬКИ ЖИРУ ПОТРІБНО КІШЦІ?

 

Правильну жирність раціона кішки можна визначити, подивившись на склад її природної здобичі. Наприклад, тушка дикої качки на 9% складається з жиру і на 21% – з білка, у перепілці приблизно таке саме співвідношення: 11% жиру та 25% білка. У цих межах коливаються показники інших диких тварин. Таким чином, у раціоні домашньої кішки має бути близько 10% ліпідів та 20% протеїну. Підвищення жирності допустиме лише у спеціальному харчуванні кішок із хронічною нирковою недостатністю. Це захворювання вимагає обмеження фосфору, значну кількість якого міститься у білку. Але низькобілкова їжа автоматично стає низькокалорійною, тому необхідну для існування енергію кішка має доодержувати з ліпідів.

 

Найбільша кількість жиру наростає під шкірою та навколо органів, його сумарна кількість може становити до половини загальної ваги. У внутрішніх органах міститься до 7% ліпідів, між м'язовими волокнами – до 8%. Значний обсяг жиру перебуває у мозку. Саме тому голови свійської птиці можуть стати гарним джерелом тваринних жирів і збалансують раціон.

 

Американська організація AAFCO рекомендує виробникам кормів для кішок не опускатися нижче 9% жиру у сухій речовині, це 2,7% у перерахунку на сиром'ясні раціони. Таким чином, жирність їжі домашньої кішки має бути в межах від 2,7% до 10%.

 

Жанна Корсунська, сертифікований спеціаліст з годування домашніх тварин,

м.Самара, Росія.