І ЩЕ РАЗ ПРО ТЕ,
ЧОМУ
НЕ МОЖНА
БРАТИ КОШЕНЯТ
РАНІШЕ
3-х МІСЯЦІВ

Останнім часом усі котячі групи заповнені постами про те, як "всезнаючі" новоспечені власники вихваляються своїми вихованцями - кошенятами підсосного віку. І нічого,  якби це були двомісячні кошенята, хоч це теж рано, але бувають винятки.


Але! Тепер повально беруть півторамісячних, а сьогодні бачила "хвалиться" місячним кошеням. Говорити людям, що вони позбавляють кошеня імунітету, відриваючи його від материнських грудей? Думаю, що не зрозуміють! Адже зараз модно порівнювати кішок із людьми. Відірвали дитину рано від грудей матері, отже буде штучним вигодованим. Так і з кошенятами роблять - він вже їсть самостійно (!) І все підряд ... Я і про це не буду сьогодні розмірковувати - втомилася я твердити про правильне харчування і своєчасне відлучення від матері через малий вік.


Я хочу розказати про те, що в будь-якому разі вилізе боком, якщо кошеня забрали від матері та братів у ранньому віці (до трьох місяців від народження). Про соціалізацію кошеня. Вам відомо таке слово? Соціалізація - це адаптація кошеня до умов життя з людиною, іншими тваринами, уміння кошеня користуватися туалетом, правильно їсти і т.д. Так ось соціалізацією кошеня займаються мама-кішка, брати-сестри кошеня та заводчик. Грамотно і своєчасно соціалізоване кошеня ніколи не принесе вам турбот і турбот протягом вашого спільного життя. І ви не раз скажіть спасибі своєму Заводчику!

 

Отже.

Почну з далека і, як не дивно, з "документів"... Кошеня, що народилося в розпліднику від породних батьків, будучи само породним - нестиме у своєму характері основні породні поведінкові ознаки. Тобто, якщо конкретній породі не властиво боятися води - кошеня виросте з відсутністю цього страху в 90% випадків, якщо породі не властива агресія, то 90% кошенят не виявлятиме агресії. Відповідно, якщо у вас кошеня з розплідника, тобто. з документами, то дуже висока ймовірність того, що воно має всі породні особливості характеру. Крім того, у розплідниках правильно підбирають пару майбутніх батьків, у тому числі і за породним характером. Зазвичай агресивні особини не пускаються у розведення, отже й кошенятам не передадеться агресивність.

 

  • У міру зростання кошенята засвоюють все більше навичок, головним чином спостерігаючи за поведінкою своєї матері. Крім того вони вчаться полювати і взаємодіяти з іншими кішками (якщо такі є в розпліднику), а також навчаються взаємодії граючи зі своїми братами і сестрами. У цей період велику роль відіграє їх спілкування з людиною, яке має дати їм позитивний досвід життя з людьми, що визначає їхнє подальше життя як домашніх улюбленців в іншій сім'ї. Тому дуже важливо, щоб вихованням кошеня крім мами-кішки займалася грамотна та відповідальна людина – Заводчик.

 

  • Ключовий час для соціалізації кошеня настає у віці від трьох до десяти-дванадцяти тижнів після народження. Важливо, щоб кошенята навчилися визначати об'єкти та види власної діяльності та діяльності людини, які не несуть їм загрози. Якщо кошенята ростуть в обстановці, яка не дає їм нових вражень і речей, які можна вивчити і включити до свого запасу досвіду (наприклад, в порожній кімнаті, де дуже мало предметів і майже нічого не відбувається, і вони не мають об'єктів для дослідження), у подальшому житті вони можуть мати труднощі з адаптацією до нових умов. Це також робота Заводчика - облаштувати кімнату, в якій кошенята з'являються на світ, роблять свої перші кроки, навчаються премудростям туалету, харчування не маминим молоком, іграм та драпанню кігтів.

 

  • Важливо, щоб кошеня, під уважним наглядом, могло все оглянути, доторкнутися і забратися у всі доступні місця, задовольняючи свою цікавість. Крім того, Заводчик навчає кошеня бути "ручним" - він періодично бере та тримає кошенят на руках, щоб допомогти їм сформувати стиль поведінки, який підходить більшості майбутніх власників та зменшує можливість потенційних стресів від життя з людьми. Зазвичай у розпліднику не дотримуються абсолютної тиші – життя Заводчика схоже на стандартне побутове життя майбутнього власника – працює телевізор, шумить вода у ванній або на кухні, поширюються запахи людської їжі, відчиняються/зачиняються двері та вікна, приходять сторонні люди. Такі тісні контакти з людиною в період, коли кошеня є максимально сприйнятливим, у подальшому мають позитивно позначитися на психіці та характері кошеня, він спокійно сприйме рядові побутові умови життя у новому будинку.

 

  • частиною процесу соціалізації є також привчання кошенят до речей, звуків, смаків, текстур та запахів, які зазвичай присутні в будь-якому будинку

 

наприклад:

  • Пилосос, пральна машина;
  • Переноски, кошик, коробки;
  • Килими, дерев'яна підлога, лінолеум, кахель;
  • Ванна кімната, кухня, вода з-під крана;
  • Наповнювачі для лотка (пісок, папір, тирса, камінці тощо);
  • Музика, телевізор, дзвінок, телефон;
  • Живлення, дроти
  • Поїздки в автомобілі;
  • Різноманітні меблі, штори

Со всем этим знакомство тоже происходит в питомнике, под чутким руководством Заводчика и с одобрения мамы-кошки, которая вселяет в котят уверенность и спокойствие, иногда показывая на своем примере - как пользоваться или как относиться к тем или иным условиям, обстоятельствам, предметам быта кошек или человека. Так же кошка учит котят "пределам территории". Воспитанные котята из питомника никогда не станут проситься за дверь квартиры, в которой он живет, на улицу или в подъезд - для них с малолетства безопасна только территория квартиры, в которой живет их человек.

 

Не забывайте, что закон кошачьего мира — кто сильнее, тот и прав. Он действует как в природе, так и в квартире. Котенок должен четко понимать, что в его жизни есть "старшая кошка" - на первых парах это мама-кошка и другие взрослые кошки в питомнике, а со временем он должен признать и в человеке "главную и старшую кошку" на всю свою жизнь. Поэтому, если все время сюсюкаться с котенком, не исключено, что он будет считать себя главнее вас. Запомните, когда котенок становится слишком агрессивным с вами или совершает скверные и недопустимые поступки, стоит вести себя по-строже, воспитывать, а не наказывать его и обязательно установить иерархию в ваших отношениях.

 

Обычно мама-кошка может прикусить и потрепать за ушко непослушного котенка, может даже откусить ему усики, чтобы котенок чаще находился рядом с мамой, "не терялся" и стал послушным (усы кошкам нужны для "пространственного позиционирования", поэтому когда усы обломаны, кошка становится более осторожной и аккуратной). Так же мама кошка шипит на непослушных и непоседливых котят - показывая как высказать свое недовольство не прибегая к открытой агрессии (когтям и зубам). Так как мама все время рядом - котенок получает наказание практически сразу и понимает - за что он наказан. Когда котенок вырастает, срабатывает и принцип "короткой памяти" - кошку нужно воспитывать "в моменте", сразу же "на месте преступления", так как через 20 минут кошка уже не поймет за что вы ее наказываете. Поэтому необходимо кошку изначально правильно воспитать, чтобы потом не наказывать. Но мама-кошка не только наказывает, но и поощряет котят и вселяет в них уверенность. Например, когда котенок переживает, волнуется, не решается на что-то, то мама-кошка касается его лобика своим лбом в знак поддержки. Поэтому, когда ваша кошка "бодается" с вами - она говорит вам "я с тобой, будь спокоен и уверен, ты самый лучший".


Пока котенок мал, мама-кошка следит за туалетом котят самостоятельно. Но когда котенок подрастает, кошка вместе с Заводчиком обучают котят премудростям использования лотка и наполнителя. Котенка учат копать и закапывать, не использовать лоток для игр и сна, а также не употреблять наполнитель для еды и игр. Процесс не быстрый и должен ежедневно закрепляться, чтобы котенок в новом доме "не промахивался". Так же происходит и первый прикорм котят - паштеты, а в дальнейшем и сухой корм (или натуральное питание) появляются в рационе котенка в определенное время. Мама-кошка и Заводчик учат котят самому процессу приема пищи (котята по началу умеют только сосать маму и не имеют лакательных и жевательных навыков). Это тоже занимает не мало времени. Не только само обучение, но и привыкание котенка к новому виду и составу пищи. Адаптация к конкретному виду корма в питомниках передается "на генетическом уровне" - т.е. практически все котята в питомнике не имеют аллергии на выбранный Заводчиком корм, т.к. множество поколений кошек этого питомника питались именно этим кормом.


Когда котята начинают проявлять "бегательную и скакательную" активность, и Заводчик, и мама-кошка учат котят пользоваться когтеточками, домиками, игровыми комплексами. Заслуга любящего и ответственного Заводчика в том, что обычно в питомнике есть несколько игровых комплексов с когтеточками, либо есть большой комплекс с несколькими местами для сна и несколькими когтеточками. Приобретенные навыки использования когтеточки и возможность выбрать себе место для активных игр в догонялки и прятки очень пригодятся котенку в новом доме - он будет четко понимать где точить свои коготки и где можно от души полазать. Поэтому выбирая котенка из питомника вы можете не бояться за свои мебель и обои. Но только при условии, что вы также обеспокоитесь наличием в новом доме когтеточек, игровых комплексов, мест для уединения и сна.


Очень важно в социализации котенка - понимать, что человек для котенка не игрушка и не предмет охоты. Заслуги и усердие мамы-кошки и Заводчика вы должны оценить по достоинству и сказать им спасибо! Котенок не будет играть с руками, охотиться на руки и ноги человека, если в питомнике много игрушек, которыми Заводчик отвлекает внимание котят от желания "попробовать человека на вкус". Вы должны будете поддерживать эту "политику" после того как котенок приедет к вам в дом - с руками человека не играют, на ноги не охотятся - для этого есть игрушки.


А еще Заводчик приучает котенка к тому, что его причесывают... Котенка нет смысла чесать специальными грумминговыми инструментами, но обычная расческа или мягкая щетка для шерсти используется Заводчиком для приучения котенка к вычесыванию. Котята из питомника не боятся и не агрессируют, когда их причесывают в новом доме, потому что они уже знают что это такое.


В общих чертах я описала основные моменты социализации котят. Возможно, что-то упустила или раскрыла не полностью. Но все-таки я надеюсь вам понятно что такое социализация котят. Надеюсь, что вы поняли и то, чем отличаются котята приобретенные в питомнике в возрасте не младше 3-х месяцев, от котят от разведенцев в возрасте не старше 2-х месяцев. Даже если вы категорически не хотите брать котенка в питомнике и осознанно рискуете здоровьем котенка, то хотя бы задумайтесь о радости общения с социализированным котенком. Не приобретайте котят в подсосном возрасте, дайте им возможность получить крепкий иммунитет с молоком мамы-кошки и полную адаптацию к жизни с вами, их новыми владельцами.

 

Здоровья вашим хвостам!   Всегда ваша А.Берёзина

Котята
Питание
Адаптация в новом доме
Выпускники