Племінне розведення кішок, як професійне заняття передбачає вирішення заводчиком багатьох завдань, і зокрема – психологічного характеру. До таких питань належить проблема «як чинити з колишніми племеними тваринами?»

Для початку спробуємо загалом розібратися, яким чином влаштований розплідник кішок, враховуючи особливості репродукції цих тварин та їх соціальної поведінки.

Існує поширена думка про "прайдовість" кішок домашніх - мабуть, за аналогією з сім'ями левів. Насправді, зовсім не багато видів котячих живуть прайдами, більшість по суті своєї одинаки, і домашні кішки саме такі. Однак це не означає, що кішка не в змозі встановлювати дружні зв'язки з собі подібними, підкоряючись тим чи іншим умовам життя.

Племенні кішки, як правило, живуть в одному приміщенні та мають можливість постійно спілкуватися між собою. Відповідно до особливостей кожної, вони встановлюють ієрархічні зв'язки, які у кішок не є настільки непорушними, як, наприклад, у собачій зграї. Залежно від свого становища на даний момент часу (кішка знаходиться у стані відпочинку від вирощування потомства, у стані вагітності або вирощування кошенят), статус кожної особини змінюється. Є кішки, яким вдається зберігати своє становище таким чином, щоб мати досить високий статус у групі, і цих кішок прийнято називати «мудрим главою прайда». Насправді це, звичайно ж, просто постанова мови, і така кішка лише відрізняється вмінням уникати або не допускати конфліктних ситуацій з подругами по гуртожитку. Однак бувають і такі тварини, які відмовляються дружити і спілкуватися з представниками свого виду, або вибирають собі одну або кількох подружок, з якими мають більш-менш стерпні стосунки, а з іншими співіснувати відмовляються навідріз. Щоб забезпечити нормальний психологічний клімат і обійтися без фізичних конфліктів між тваринами, заводчику доводиться забезпечувати таких тварин індивідуальним житлом – власною кімнатою.

Самців у розплідниках прийнято утримувати окремо – насамперед, щоб уникнути неконтрольованих в'язок. Наявність не одного кота, а кількох, сильно ускладнює завдання: зазвичай самці не дружать один з одним, спільне їх проживання може спричинити з'ясування стосунків аж до серйозних бійок, тому заводчик змушений забезпечувати кожного кота особистими апартаментами. На власній території будь-який кіт почувається впевнено і спокійно, іноді на свій смак «прикрашаючи» житло запашними мітками.

Відповідно до племінної програми розплідника, заводчик планує отримання від кожної тварини бажаного результату. Часто буває так, що від певної кішки або кота в розпліднику потрібно залишити лише єдиного нащадка, після чого завдання його батька (або пари батьків) вважається виконаним, і племенні тварині настає час переходити до рангу кастратів.

Особливості влаштування репродуктивної системи кішок диктують неодмінну кастрацію тварин, виведених із племінного розведення. Позбавившись необхідності продовжувати рід, коти і кішки заспокоюються, набирають блискучу кондицію і часто стають ізгоями в котячому колективі, змушеними грати серед інших роль «зайвої ланки».

Кастрату просто необхідне спокійне життя, власний будинок та особисті господарі.

Пошуки нового будинку для колишніх виробників – набагато складніше завдання, аніж вибір господарів для маленьких кошенят. Необхідно враховувати особливості характеру дорослої тварини, її звички та особисті уподобання. Хтось спокійно зможе ужитися з ще одним або декількома кастрованими побратимами, комусь буде весело в компанії з собакою, хтось любить маленьких дітей і охоче проводитиме час з ними – а хтось навпаки віддасть перевагу спокою та самотності. Найрозумніше подбати про пошуки нового будинку для кастрата заздалегідь: у майбутніх власників буде час підготуватися до приїзду нового члена сім'ї та створити тварині всі необхідні умови для щасливого життя.

Тетяна Духіна, розплідник мейн кунів "Lynx Shadow"